Наскільки глибокий льодопад Кхумбу і чому він такий небезпечний?

Льодопад Кхумбу — одна з найнебезпечніших ділянок на горі Еверест. Це льодовик, який постійно змінюється, оскільки всі альпіністи повинні перетинати льодовик з боку Непалу, щоб досягти вершини. Це цікава та небезпечна місцевість, оскільки крижані брили дуже високі, тріщини глибокі, а лід дуже нестабільний. Незважаючи на те, що його довжина становить лише кілька кілометрів, це одна з найскладніших перешкод на будь-якій експедиції на Еверест.

Багато людей запитують себе, наскільки глибокий льодопад Кхумбу і чому досвідчені альпіністи такі обережні під час сходження на нього. Відповідь набагато більше, ніж просто вимірювання. Льодовик постійно змінюється, рухається та розвивається за формою, глибиною та станом щодня. Розуміючи, як він утворюється та чому він поводиться саме так, можна зрозуміти, чому його перетин є однією з найскладніших частин сходження на найвищу гору світу.

Де знаходиться льодопад Кхумбу?

Еверестський льодопад розташований на південному схилі гори Еверест у національному парку Сагарматха в Непалі. Він починається трохи вище базового табору Евересту (близько 5364 м) і тягнеться далі до табору I (близько 6065 м).

Це частина льодовика Кхумбу, який є найвищим у Непалі. Альпіністам на маршруті Південне сідло потрібно буде перетнути цей льодовик, перш ніж увійти до Західного льодовика та досягти вершини. Таким чином, кригопад є першою значною перешкодою після виходу з базового табору та однією з найскладніших частин походу.

Наскільки глибокий льодопад Кхумбу?

Льодопад Кхумбу не має фіксованої глибини, оскільки це рухомий льодовик з тріщинами, крижаними вежами та нерівними поверхнями. Глибина деяких тріщин становить лише кілька метрів, а інші — понад 45–60 м (від 148 до 197 футів). У деяких районах дослідники вважають, що деякі тріщини простягаються глибше, ніж виміряні, і що глибину тріщин не завжди можна визначити, оскільки сніговий міст може приховувати фактичну глибину.

У багатьох місцях товщина льодовика сягає кількох сотень метрів. Але головне занепокоєння альпіністів — це глибина тріщин, які їм доводиться перетинати. Один із цих отворів часто освітлюється лише темрявою, оскільки дно не видно. Тому постійно потрібна обережність, і якщо хтось припуститься невеликої помилки, це може мати серйозні наслідки.

Глибина також змінюється з часом. Старі тріщини у розколинах загоюються, коли льодовик спускається зі схилу пагорба, і утворюються нові. Сніг іноді може випадати через небезпечні прогалини, і це зробить їх схожими на тверді, хоча вони такими не є.

Як утворився льодопад?

Маршрут льодовика Кхумбу можливий завдяки тому, що льодовик Кхумбу спускається по надзвичайно крутій частині гори. Коли льодовик спускається вниз, лід повинен згинатися та ламатися, проходячи по нерівній поверхні.

Льодовиковий лід рухається як дуже повільна річка, на відміну від твердої скелі. Зовнішні частини льодовиків течуть не з такою ж швидкістю, як і нижні частини, тому всередині льодовика виникає напруга. Ця напруга призводить до утворення величезних тріщин і високих крижаних хребтів, відомих як сераки.

Для руху немає місця відпочинку. Зміни відбуваються всередині льодовика навіть взимку, але на швидкість змін впливає температура. У теплі пори року рельєф може бути ще більш нестабільним, коли вони тануть, а земля стає більш активною.

Чому льодопад Кхумбу такий небезпечний?

Сам льодопад Кхумбу вважається небезпечним, оскільки ніщо в ньому не протримається довго. Щодня льодовик рухається, тріщини відкриваються, і величезні шматки льоду рухаються. Альпіністи не повинні вважати, що маршрут, який був безпечним учора, безпечний і сьогодні.

Небезпека від обвалення сераків є однією з найбільших. Вони можуть залишатися безпечними та бути великою крижаною вежею тижнями, поки раптово не почнуть руйнуватися без попередження. Коли вони виходять з ладу, вони можуть скидати великі брили льоду вниз по маршруту сходження.

Одна з головних небезпек – це приховані тріщини. У глибоких отворах можуть утворюватися снігові мости, створюючи ілюзію безпеки для людини, але вони руйнуються і призводять до падіння людини. Через ці тріщини регулярно долають драбини, що утримуються на місці мотузками, і вони вимагають повної зосередженості альпініста.

У деяких районах лавини становлять загрозу також для альпіністів. Сніг та лід можуть зноситися з навколишніх схилів під час сильних снігопадів або за високих температур. Льодопад ускладнюється кількома небезпеками, тому, перетинаючи його, всі повинні бути пильними.

Як швидко рухається льодовик?

Еверестський льодопад — це напрочуд швидкий льодовик. У літні місяці, коли льодовики перебувають у стані течії, його ділянки можуть рухатися приблизно на 0.9–1.2 м (3–4 фути) на день. Цей рух безперервний, змінюючи розташування тріщин та крижаних веж.

Найбезпечніша точка переходу може змінитися, навіть якщо зміститися на один метр убік. Мотузки, які були прикріплені протягом одного тижня, можуть потребувати коригування наступного тижня. Льодовики постійно рухаються вниз, і драбини постійно переміщуються по тріщинах.

Постійний рух є однією з причин, чому неможливо просто слідувати старим картам чи маршрутам попередніх експедицій. Маршрут необхідно постійно перевіряти та підтримувати в належному стані протягом сезону альпінізму.

Чому альпіністи перетинають гірську місцевість до сходу сонця?

Маршрут льодовика Кхумбу зазвичай долають дуже рано вранці, зазвичай близько 2:00 або 3:00, коли погода прохолодніша, а лід стабільніший.

Коли світить сонце, сніг трохи розширюється, сніг стає м’яким, і ризик падіння льоду зростає. Хоча перехід дороги рано вранці не усуне весь рух льоду, він зменшить ймовірність значного руху льоду.

Отже, більшість альпіністських команд вирушають з базового табору Евересту задовго до світанку. Їхня мета — дістатися до табору I до того, як на льодовику з'явиться найспекотніше сонце.

Як альпіністи перетинають кригопад?

Льодопад Кхумбу – це складне сходження, яке вимагає використання спеціального спорядження та ретельного планування. Кішки внизу, страхувальні системи та карабіни, що кріплять страхувальні мотузки до льоду.

Алюмінієві драбини використовуються для подолання тріщин, а іноді кілька драбин з'єднуються разом для подолання більших прогалин. Отвори під цими драбинами можуть бути дуже глибокими, тому перетин цих драбин вимагає рівноваги та впевненості.

Перед початком експедиції більшість учасників експедиції прокладають та обслуговують маршрут досвідчені шерпи, яких називають «Лікарі кригопадів». Вони регулярно перевіряють драбини, замінюють поламані мотузки та коригують маршрут у міру розвитку льодовика. Якби не їхня постійна пильність, підніматися на кригопад було б ще небезпечніше.

Хто такі лікарі льодовиків?

Спеціальна команда, відома як «Лікарі льодовиків», зазвичай обслуговує льодовик Евересту кожного сезону альпінізму. Висококваліфіковані шерпи відповідають за прокладання найбезпечнішого маршруту через льодовик.

Їхня робота починається ще до того, як альпіністи прибувають до виїзної точки Евересту. Вони визначають оптимальну лінію крізь постійно мінливий ландшафт, встановлюють драбини над тріщинами, розміщують мотузки та закріплюють їх на місці.

Протягом сезону вони стежать за станом льодовика, оскільки шлях може стати небезпечним у будь-який момент. Коли з'являються нові тріщини або рухаються крижані брили, вони ремонтують або переміщують ділянки шляху. Робота, яку вони виконують, суттєво впливає на безпеку всіх експедицій на Південне сідло.

Чи можна повністю уникнути небезпеки?

Льодопад Кхумбу навряд чи є повністю безпечним. Хоча деякі ризики зменшуються завдяки сучасному альпіністському спорядженню, прогнозу погоди та управлінню маршрутами, людина не може повністю контролювати жодну небезпеку.

Усі альпіністи знають, що погода може швидко змінюватися. Хоча всі ці фактори допомагають звести небезпеку до мінімуму, вони не можуть її повністю усунути.

Для багатьох досвідчених альпіністів льодопад є найскладнішою та найстресовішою ділянкою сходження на Еверест, що полягає в поєднанні технічних труднощів та природних небезпек, які не завжди можна передбачити.

Зміна клімату та майбутнє льодовика

Зміна клімату також впливає на маршрут льодовика Кхумбу. Льодовик Кхумбу страждає від підвищення температури, що позначається на всіх Гімалаях.

Протягом останніх кількох десятиліть спостерігалося зменшення, рух і танення льодовиків. Деякі частини льодовика можуть відчувати підвищену нестабільність у теплі роки, тоді як інші можуть відчувати її в холодні роки; проте в усі роки умови нестабільні.

Цей район все ще вивчається, щоб визначити наслідки для майбутніх походів на вершину гори Еверест. Але альпіністи та організатори експедицій також вносять корективи до розкладів залежно від зміни погоди та льодовикових умов.

Чи траплялися на льодопаді серйозні аварії?

В історії альпінізму на Евересті на Еверестському льодоводі сталося кілька прикрих нещасних випадків. Незважаючи на найкраще планування, падіння сераків, обвалення крижаних веж і прихованих тріщин призвели до травм і смертельних випадків.

Найбільша аварія сталася у 2014 році, коли 16 шерпів-альпіністів загинули під час обвалу великого серака. Трагедія підвищила обізнаність про непередбачувану поведінку льодовика та знову вивела на перший план дискусію про безпеку скелелазіння та управління маршрутами.

Незважаючи на покращення з того часу, льодопад залишається місцем великої поваги для всіх, хто вирушає в експедицію на гору.

Чому кожен альпініст на Еверест поважає льодопад?

Льодопад Кхумбу — це більше, ніж просто природний бар'єр. Він нагадує альпіністу, що попри всі їхні зусилля та запобіжні заходи, сили природи неможливо подолати нічим іншим.

Перетин льодовика може бути випробуванням терпіння, командної роботи та повної концентрації. Кожен перетин льоду та кожен крок по драбині вимагають однакового балансу впевненості та обережності. Багато альпіністів кажуть, що дістатися до табору I – це велике досягнення, оскільки це одна з найнебезпечніших ділянок усієї подорожі.

Висновок

Льодопад Кхумбу відомий не лише своєю приголомшливою красою, але й постійно мінливою формою. Глибокі поля тріщин, високі сераки, мінлива крижана поверхня та непередбачуваний потік льоду роблять його одним із найнебезпечніших місць на горі Еверест . Багато тріщин мають глибину від 45 до 60 м і більше, але справжня проблема полягає в постійному русі льодовика, а не в певній глибині.

З удосконаленням альпіністського спорядження та організації маршрутів, льодовиковий водоспад Кхумбу все ще залишається місцем, де досвід, підготовка та ретельне обмірковування мають вирішальне значення. Це один з найвизначніших та найскладніших етапів шляху до вершини, де кожне успішне сходження на Еверест залежить від безпечного перетину цього льодовика.